Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.10.2024 року у справі №913/767/21
Постанова ВСУ від 01.02.2024 року у справі №913/767/21
Постанова КГС ВП від 24.10.2024 року у справі №913/767/21
Постанова КГС ВП від 07.11.2024 року у справі №913/767/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 913/767/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Ситий В.О.

Відповідача : не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства «Криничне»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022

та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023

(головуючий - Слободін М.М., судді Россолов В.В., Шутенко І.А.)

у справі № 913/767/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛИТ»

до Фермерського господарства «Криничне»

про стягнення штрафу в сумі 2 214 936,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛИТ» (далі - ТОВ «САТЕЛЛИТ», позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до фермерського господарства «Криничне» (далі - ФГ «Криничне», відповідач) про стягнення штрафу в сумі 2 214 936, 00 грн за договором поставки № Р90027 від 30.07.2020.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки насіння соняшника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано тим, що сертифікат про форс - мажорні обставини не було направлено відповідачем позивачу, а тому, відповідач не може обґрунтовувати обставини невиконання зобов`язань за договором, сертифікатом про форс - мажорні обставини.

Водночас, зважаючи на положення ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, судом встановлено наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Так, накладені ухвалами суду арешти на врожай сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які перебувають у використанні філій «Стрілецький кінний завод № 60» та «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» та арешти сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, що належать ДП «Конярство України», на яких знаходився засіяний відповідачем врожай 2020 року, є тими об`єктивними обставинами, що незалежали від волі відповідача, які мали місце у період з 01.09.2020 по 15.10.2020 (строки поставки товару за договором). Відповідачем здійснювались дії, щодо зняття арешту з врожаю, сільськогосподарської техніки та з земельних ділянок для отримання доступу до земель з метою збору врожаю. Крім того, погодні умови травня-жовтня 2020 року, в Старобільському та Міловському районах, були несприятливі для формуванню врожаю соняшника, через тривалу посуху, що підтверджено листом Луганського обласного центру з гідрометеорології від 08.11.2021, і такі обставини також є такими, що незалежали від волі відповідача та могли вплинути на кількісні показники врожаю під час його збору.

Доказів того, що відповідач зібрав врожай соняшника, засіяний ним на земельних ділянках, які перебувають у користуванні філій «Стрілецький кінний завод № 60» та «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», у період з 01.09.2020 по 15.10.2020, в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що невиконання відповідачем поставки товару завдало йому збитків.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення господарського суду Луганської області від 09.02.2022 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2.214.936,00 грн штрафу за договором поставки. Здійснено розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд вказував на те, що:

- накладені ухвалами суду арешти врожаю сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які перебувають у використанні філій «Стрілецький кінний завод № 60» та «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», арешти сільськогосподарської техніки, а також й арешти земельних ділянок, що належать ДП «Конярство України», на яких знаходився засіяний відповідачем врожай 2020 року, не є форс-мажорними обставинами. Тоді як відповідач, не враховує, що зазначені обставини є ризиками власного вибору контрагента та власного способу ведення господарської діяльності, чим заперечує базові принципи цивільного права, встановлені ст. 3 ЦК України;

- низька врожайність насіння соняшника на підприємстві в 2020 році - є саме виною підприємства і відсутній зв`язок між врожайністю та погодними умовами в Луганській області, адже врожайність соняшника всіх інших підприємств по Луганській області є більшою в 2020 році;

- відповідач зібрав більше насіння соняшника ніж поставив позивачу за договором, що також свідчить про його вину в невиконанні зобов`язання за договором, а саме, по даним відповідача він зібрав 1 749,5 т насіння соняшника;

- відповідачем не доведено докладання всіх необхідних зусиль по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків від погодних умов та доказів причино-наслідкового зв`язку між погодними умовами та невиконанням зобов`язань за договором;

- надані ж відповідачем акти обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не відповідають формі та змісту Акту огляду посівів соняшнику за в Інструкцією №2285.

6. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 задоволено заяву позивача про розподіл витрат на оплату послуги адвоката. Стягнуто з відповідача на користь позивача 93 198,55 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, та 95 523,06 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Додаткову постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката подано суду: договір про надання послуг АО «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» від 20.01.2016 № 0793-583 та додаткові угоди до договору, Акти здачі-приймання виконаних робіт № 409 від 30.11.2021, № 494 від 31.12.2021, рахунки № № 35463, 35815. Перевіривши подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, апеляційним судом встановлено, що позивачем доведено суду понесення таких витрат на оплату послуг адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на положення ст.ст. 126 129 ГПК України, апеляційний суд зазначив, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду по суті спору, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. Відповідач у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень ст.ст. 610 612 614 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 216 217 218 230 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушення норм процесуального права ст.ст. 2 7 13 42 120 242 268 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

9. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вказує на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/2173/19, від 17.08.2021 у справі № 913/18/21, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, щодо обґрунтування наявності форс-мажорних обставин для відповідача у справі;

- від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/91/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 - щодо стягнення із боржника грошових сум як неустойки, що спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправдних додаткових прибутків кредитором;

- від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 03.10.2018 у справі № 461/3584/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 446/2033/16-ц, від 26.09.2018 у справі № 641/11590/15-ц, щодо застосування доктрини, яка передбачає, що, у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права;

- від 03.05.2018 у справі № 903/449/17 щодо застосування концепції добросовісності, яка може використовуватись судом в будь- якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка мала б місце, якщо застосовувалися б традиційні правила;

- крім того, скаржник вказує на безумовну підставу для скасування постанови апеляційного суду, визначену положеннями п. 5 частини 1 ст. 310 ГПК України, оскільки, відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи апеляційним судом, вказане також свідчить про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 914/2197/18, від 17.04.2019 у справі № 2604/29330/12, від 06.02.2019 у справі № 234/ 8333/16-ц, від 27.12.2018 у справі № 161/6317/16-ц.

10. У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду скаржник посилається на те, що апеляційний суд стягнувши з відповідача заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не звернув уваги, що такі витрати є нерозумними, необґрунтованими, неспівмірними, нереальними. До того ж задовольняючи заяву позивача про стягнення з відповідача таких витрат, апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 22.08.2023 у справі № 910/5612/22, від 19.09.2023 у справі № 911/1115/22, від 19.09.2023 у справі № 910/6870/21 від 25.07.2023 у справі № 910/5151/22, від 13.06.2023 у справі № 910/17213/21.

Отже, скаржник просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. 30.01.2024 позивачем подано до Суду відзив на касаційну скаргу на постанову апеляційного суду по суті спору, з клопотанням про поновлення строку на звернення з відзивом. Крім того у відзиві позивач зазначає, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката у касаційному суді у розмірі 4 500,00 Євро, докази понесення таких витрат буде подано в межах процесуальних строків після закінчення розгляду справи.

12. Ухвалою від 08.01.2024 Верховний Суд встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 29.01.2024.

13. Представником позивача 30.01.2024, в системі «Електронний суд» сформовано відзив на касаційну скаргу відповідача на постанову апеляційного суду по суті спору.

14. За приписами ч. 4 ст. 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

15. За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

16. Таким чином, Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

17. Відповідно до ч. 2 ст. 118 зазначеного Кодексу заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

18. З огляду на зазначене, та враховуючи, що матеріали справи містять докази направлення позивачу копії касаційної скарги, та беручі до уваги, що ухвалу Верховного Суду від 08.01.2024 направлено позивачу 11.01.2024, Верховний Суд залишає без задоволення клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, а відзив позивача залишає без розгляду.

19. Крім того, позивачем подано Суду відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову, позивач не погоджуючись з доводами касаційної скарги просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову без змін. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову позивачем також зазначено, що він очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у розмірі 4 500,00 Євро, докази буде подано в межах процесуальних строків.

20. Також, позивачем подано клопотання про винесення Судом окремої ухвали, стосовно ФГ «Криничне», зважаючи на те, що ФГ «Криничне» здійснює господарську діяльність за законодавством російської федерації, що містить ознаки кримінального правопорушення за ст.ст. 1102, 1111, 1112 Кримінального кодексу України.

21. Відповідно до положень ч. ч. 1, 11 ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

22. Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

23. Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

24 Відповідачем подано Суду заперечення, в якому відповідач заперечує обставини, викладені позивачем у клопотанні про винесення окремої ухвали.

25. Проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні позивача про винесення окремої ухвали, касаційний суд зазначає, що у Суду відсутні можливості та повноваження перевірити обставини, та надані на їх підтвердження докази, викладені у клопотанні, а тому, в даному випадку Верховний Суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої статтею 246 ГПК України, водночас, позивач не позбавлений права на звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою, за наявності в нього інформації, підтвердженої відповідними доказами, щодо обставин, викладених у клопотанні.

За наведених обставин, касаційний суд залишає без задоволення клопотання позивача про необхідність постановлення окремої ухвали щодо керівництва відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2020 між Філією «Стрілецький кінний завод № 60» Державного підприємства «Конярство України» (замовник) та ФГ «Криничне» (виконавець) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 10 (далі - договір № 10), за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик та власними силами, власною сільськогосподарською технікою, засобами та матеріалами у суровій відповідності до агротехнічних вимог надати замовнику послуги з виконання сільськогосподарських механізованих польових робіт у 2020 році на земельних площах Філії «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України», а замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором. Між цими сторонами підписано Специфікації №№ 1-3 до договору № 10.

27. 31.03.2020 між Філією «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України» (заставодавець) та ФГ «Криничне» (заставодержатель) укладено договір застави № 11 (далі - договір № 11), відповідно до якого сторони домовилися про виникнення застави, якою забезпечується вимога заставодержателя (ФГ «Криничне»), що випливає з будь-яких господарських договорів укладених протягом 2020 року (про виконання сільськогосподарських робіт), додатків, видаткових накладних, специфікацій до даних договорів, згідно яких заставодавець (Філія «Стрілецький кінний завод № 60») у строк до 30.11.2020 року зобов`язується сплатити заставодержателю грошову суму за зобов`язаннями, згідно договорів зазначених в п. 1.1. договору. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаними договорами заставодавець передає заставодержателю в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур (соняшника), що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на земельних ділянках, що знаходяться на території Міловського району.

28. 31.03.2020 між Філією «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України» (продавець) та ФГ «Криничне» (покупець) укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 12, за умовами якого Філія «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України» зобов`язується передати у власність ФГ «Криничне» майбутній врожай сільськогосподарських культур 2020 року, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. До зазначено договору підписана Специфікація до договору та акт № 1 приймання-передачі від 01.06.2020.

29. 29.04.2020 між Філією «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» (замовник) та ФГ «Криничне» (виконавець) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 12 (далі - договір № 12), за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик та власними силами, власною сільськогосподарською технікою, засобами та матеріалами у суровій відповідності до агротехнічних вимог надати замовнику послуги з виконання сільськогосподарських механізованих польових робіт у 2020 році на земельних площах Філії «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», а замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором. Між цими сторонами підписано Специфікації №№ 1-3 до договору.

30. 29.04.2020 між Філією «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України» (замовник) та ФГ «Криничне» (виконавець) укладено договір застави № 13 (далі - договір № 13), відповідно до якого сторони домовилися про виникнення застави, якою забезпечується вимога заставодержателя (ФГ «Криничне»), що випливає з будь-яких господарських договорів укладених протягом 2020 року (про виконання сільськогосподарських робіт), додатків, видаткових накладних, специфікацій до даних договорів, згідно яких заставодавець (Філія «Лимарівський кінний завод № 61») у строк до 30.11.2020 року зобов`язується сплатити заставодержателю грошову суму за зобов`язаннями, згідно договорів зазначених в п. 1.1. даного договору. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаними договорами заставодавець передає заставодержателю в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур (соняшника), що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на земельних ділянках, що знаходяться на території Біловодського району.

31. Відповідно до п. 2.1 договору заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань за договорами поставки (п. 1.1) одержати задоволення з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

32. 29.04.2020 між Філією «Лимарівський кінний завод № 61» ДП«Конярство України» (продавець) та ФГ «Криничне» (покупець) укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 14 (далі - договір №14 ), за умовами якого Філія «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» зобов`язується передати у власність ФГ «Криничне» майбутній врожай сільськогосподарських культур 2020 року, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. До зазначено договору підписана Специфікація до договору та акт № 1 приймання-передачі від 02.06.2020.

33. Згідно Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року від 29.05.2020 (форма № 4-сг) відповідачем було засіяно 1156,89 га під виробництво культури соняшника, з яких 807,468 га - товарний соняшник та 349,422 га насіннєвий соняшник на земельних ділянках, що перебувають у користуванні.

34. 30.07.2020 між ТОВ «Сателлит» (покупець) та ФГ «Криничне» (постачальник) укладено договір поставки № P90027 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року на умовах DAP (Доставлено до місця призначення) ТОВ «Сателлит» Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76), згідно до Інкотермс 2010.

35. Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1 000,000 тон +/- 5% за вибором покупця.

36. Згідно з п. 3.1 договору ціна товару згідно даного договору становить 9 228,90 грн. без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1 845,78 грн., що еквівалентно 399,95 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладання договору 27, 6867 грн. за дол. США.

37. Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладання договору становить 11 074 680,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 845 780,00 грн. з урахуванням п. 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 399 952,33 доларів США +/- 5% згідно курсу НБУ на момент укладання договору (п. 3.4 договору).

38. Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 1 вересня 2020 року до 15 жовтня 2020 року в суворій відповідності до номера договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення, вказаному у п. 1.1 даного договору.

39. Згідно з п. 8.2 договору в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі іншому від передбаченому п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

40. Пунктом 9.1 договору встановлено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов`язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.

41. Сторона, для якої виконання зобов`язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 договору).

42. Відповідно до п. 9.3 договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором.

43. Згідно з п. 9.4 договору сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із сторін її зобов`язань згідного договору протягом ніж 15 днів, то даний договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін без відшкодування збитків іншій стороні.

44. Відповідно до п. 13.4 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним договором. Це договір, додатки, додаткові угоди доданого договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.

45. Постачальник підтверджує, що він є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні п. 291.4 Податкового кодексу України, та є платником ПДВ (п. 13.8 договору).

46. Розділ 14 договору містить реквізити сторін, зокрема, і офіційну електронну адресу позивача NAL-Satellite-forwarding@cofcoagri.com.

47. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

48. 11.08.2020 на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/6444/20 накладено арешт у кримінальному провадженні № 12020130000000226 на врожай сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які перебувають у користуванні філій ДП «Конярство України», зокрема, на території земельних ділянок філії «Лимарівський кінний завод № 61» та філії «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України».

49. На підставі наказу відповідача № 4/1 від 08.09.2020 було проведено обстеження земельних ділянок та встановлено, що стан посівів соняшника незадовільний, засушливі погодні умови вплинули на формування маленької шляпки, насіння щуплого з невеликою натурою, що може призвести до зниження врожайності соняшника, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки №№ 1-М, 2-М, 3-М, 5-М, 6-М, 7-М, 1-З, 2-З, 3-З, 4-З, 5-З, 1-С від 10.09.2020 та №№ 1-В, 2-В, 3-В, 4-В від 14.09.2020.

50. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі № 759/15457/20 накладено арешт у кримінальному провадженні № 42020000000001014 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володіння ДП «Конярство України», відокремлених підрозділах - філій, на яких знаходиться врожай сільськогосподарських культур 2020 року, в тому числі на території земельних ділянок філії «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» та філії «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України».

51. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2020 у справі № 428/6599/20 ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.08.2020 скасовано, у задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором прокуратури Луганської області, про накладення арешту на належне ФГ «Криничне» майно, а саме комбайн зернозбиральний «NewHolland» номерний знак НОМЕР_1 - відмовлено.

52. 09.10.2020 ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/8081/20 було відмовлено представнику ФГ «Криничне» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020130000000226, щодо врожаю сільськогосподарських культур 2020 року.

53. 23.10.2020 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/45201/20-к скасовано арешт майна, накладеного ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020, на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, що знаходяться на земельних ділянках, які перебувають у користуванні філій ДП «Конярство України», зокрема, на врожай, що знаходиться на території земельних ділянок філії «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», який є власністю ФГ «Криничне».

54. 30.10.2020 ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/47116/20-к та у справі № 757/47119/20-к накладено арешти у кримінальних провадженнях № 42020000000001014, № 12020130000000226 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Конярство України», відокремлених підрозділах - філій, на яких знаходиться врожай сільськогосподарських культур 2020 року, зокрема, на земельні ділянки філії «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» та «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України».

55. 02.11.2020 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/21682/15 (910/16691/20), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, забезпечено позов шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі будь-яким особам, окрім ДП «Конярство України», вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на земельних ділянках філій «Лимарівський кінний завод № 61» та «Стрілецький кінний завод № 60». Зазначені судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 20.07.2021 та відмовлено у задоволенні заяви ДП «Конярство України» про застосування заходів забезпечення позову.

56. Ухвалою слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 418/3554/20 повернуто Батирсултанову М.Д. вилучений під час огляду місця події від 11.10.2020 комбайн марки «JohnDeere-95500» з жниваркою, призначеною для збирання насіння соняшника (а.с. 121-123, т. 1).

57. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі № 759/19782/20 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 30.10.2020 у справі № 757/47119/20 у кримінальному провадженні № 12020130000000226, на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП «Конярство України», відокремлених підрозділах, зокрема, філій «Лимарівський кінний завод № 61», «Стрілецький кінний завод № 60».

58. Під час проведення головою ФГ «Криничне» та членами комісії обстеження незавершеного виробництва соняшника на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні філії «Стрілецький кінний завод № 60» ДП «Конярство України», встановлено, що врожай не зібрано, про що складені Акти №№ 1, 2, 3, 6, 7, 8, 22 від 19.11.2020, №№ 9, 10, 24 від 20.11.2020, №№ 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23 від 21.11.2020.

59. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі № 759/20451/20 у межах кримінального провадження № 12020130000000226, скасовано арешт, накладений на комбайни, спеціальний вантажний тягач, камаз, за результатами розгляду клопотання представника ФГ «Криничне».

60. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2020 у справі № 759/21167/20 скаргу представника ФГ «Криничне» на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала у неповерненні тимчасового вилученого майна, задоволено; зобов`язано уповноважених осіб у межах кримінального провадження № 12020130000000226 повернути власнику тимчасово вилучене майно (сільськогосподарську техніку), арешт якого скасований ухвалою від 25.11.2020.

61. Сертифікатом № 3100-21-0937 від 30.11.2021 Торгово-промислової палати України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю. Ці обставини унеможливили виконання зобов`язань відповідачем у строк з 01.09.2020 року по 15.10.2020 визначений договором поставки № P90027 від 30.07.2020, що був укладений з ТОВ «САТЕЛЛИТ»; період дії форс-мажорних обставин визначено: дата настання - 11.08.2020, дата закінчення - 20.07.2021.

62. Крім того, згідно довідки Луганського обласного центру з гідрометеорології від 08.11.2021 № 9911-1-1331/9911 032, поблизу населених пунктів с. Новолимарівка Старобільського району та усього Міловського району Луганської області в середині липня й майже до кінця жовтня тривав бездощовий період, опади, які випали, були неефективними та не впливали на покращення стан рослин. Почалася повітряна та грунтова посуха. На кінець цвітіння соняшника в більшості районів Луганської області метровий шар грунту був сухий зовсім. Опади протягом місяця носили локальний характер. Впродовж серпня переважав підвищений фон температури з короткими періодами похолодання, ефективних опадів не було. Вересень був найбільш посушливим за всі роки спостережень, опадів впродовж місяця не було. Умови, які склалися в період цвітіння соняшника (липень-серпень) були несприятливі для формування врожаю соняшника в 2020 році в Міловському районі через тривалу посуху. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в більшості відповідав критерію «надзвичайно посушливий». Також спостерігався тривалий період з температурою повітря вище +300С, що могло спричинити неповне запилення насіння соняшника, а низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи у період наливу насіння могли призвести до критичного зменшення врожаю та знизити технічні характеристики насіння.

63. ФГ «Криничне» здійснювало листування з Луганською обласною прокуратурою щодо припинення незаконних дій невстановлених осіб та працівників поліції Луганської області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020130000000226 від 03.07.2020, з Національною поліцією України, щодо повернення арештованого майна (техніки) після скасування арешту та щодо отримання дозволу зібрати врожай та з Міловським ВП ГУНП в Луганській області щодо подання та прийняття заяви ФГ «Криничне» про вчинення кримінального правопорушення.

64. 22.09.2020 відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення № 356 про неможливість відвантажити кількість продукції, яка передбачена договором, у зв`язку з виникненням непередбачуваних обставин, зокрема порушення кримінальних проваджень, в межах яких накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні філій ДП «Конярство України», відсутністю опадів, а також судові процеси щодо скасування накладеного арешту тощо.

65. 22.10.2020 позивач надіслав відповідачу претензію № 22102020.26/010, з вимогою у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити суму штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого товару, що складає 3 322 404, 00 грн, та повідомити про намір виконання договору, а також надіслав повідомлення № 22102020.27/010 про відмову від виконання договору в односторонньому порядку. Претензія залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Позиція Верховного Суду

66. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу (на додаткову постанову), Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

67. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

68. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

69. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (п.5 ч.1 ст.310 ГПК).

70. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач посилається на те, що він не був присутній у судовому засіданні апеляційного суду, його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання апеляційного суду. Скаржник зазначає, що йому взагалі не було відомо про оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду.

71. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи касаційний суд констатує, що наявні підстав для скасування постанови апеляційного суду, зважаючи на положення п.5 ч.1 ст.310 ГПК України, з огляду на наступне.

72. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

73. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

74. Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

75. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

76. Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

77. Відповідно до частини 1статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

78. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

79. Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

80. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

81. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

82. Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами».

83. Відповідно до частин 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

84. Згідно із ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

85. Пунктом 2 частини 1 та пунктом 3 частини 2 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

86. Згідно з вимогами статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу.

87. Відповідно до частин 1-4 статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

88. Згідно із інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі- ЄДРПОУ), станом на момент розгляду справи апеляційним судом, місцем знаходження відповідача є: Луганська обл., Старобільський район, селище міського типу Мілове, вул. Міловська, буд. 68 А.

89. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 12.07.2022 апеляційним судом, відкрито провадження за апеляційною скаргою позивача, згідно картки обліку вхідних документів апеляційного суду, вказану ухвалу направлено відповідачу за поштовою адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, 2, офіс 18 А. Доказів отримання направленої апеляційним судом ухвали матеріали справи не містять.

90. В наступному, ухвалою апеляційного суду від 05.08.2022, справу призначено до розгляду на 06.09.2022 о 14:00. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення невідомій особі, поштової кореспонденції апеляційного суду, за поштовою адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, 2,офіс 18 А.

91. Водночас, із вказаного рекомендованого повідомлення про вручення неможливо встановити який саме процесуальний документ апеляційного суду направлявся відповідачу, чи то ухвала суду від 12.07.2022 чи від 05.08.2022, у графі найменування відправника вказано лише «Східний апеляційний господарський суд справа № 916/767/21». До того ж, як зазначалось, на момент розгляду апеляційним судом справи у ЄДРПОУ місцем знаходження відповідача є Луганська обл., Старобільський район, селище міського типу Мілове, вул. Міловська, буд. 68 А. Незважаючи на вказане апеляційний суд направляв кореспонденцію за неактуальною адресою відповідача - м. Дніпро, вул. Барикадна, 2, офіс 18 А.

92. Справу було розглянуто апеляційним судом 06.09.2022, відповідач не був присутній у судовому засіданні. У постанові апеляційного суду від 06.09.2022 зазначено, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Апеляційним судом не зазначено на підставі яких доказів він зробив такі висновки.

93. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що не отримував від апеляційного суду жодного процесуального документу.

94. З огляду на зазначені вище обставини, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що адреса відповідача протягом розгляду справи декілька разів змінювалась, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ щодо ФГ «Криничне». За останнім записом у ЄДРПОУ, ФГ «Криничне», знаходиться за адресою: Луганська обл., Старобільський район, смт. Мілове, вул. Міловська, 68А.

95. До того ж, станом на день відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача, територія Милівської сільської територіальної громади була окупована, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» (далі - Наказ № 75).

96. Отож, апеляційний суд не врахував, що місцем знаходження відповідача є територія Милівської сільської територіальної громади Луганської області, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), станом на момент здійснення апеляційного провадження у цій справі.

97. Тоді як, підпунктом 21 пункту 1 розділу ХI «Перехідні положення» ГПК України, встановлено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

98. Згідно із частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

99. Аналіз чинних положень ГПК України і Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та відповідно процесуальний обов`язок публікувати оголошення на веб-порталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, чого не було зроблено судом апеляційної інстанції у цій справі (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 200/3942/22 від 12.01.2024 у справі № 5/112-Б-10).

100. Матеріали справи не містять інформації, стосовно опублікування апеляційним судом, відповідного оголошення на веб-порталі судової влади України про призначення судового засідання з розгляду справи № 913/767/21.

101. Відтак, судом апеляційної інстанції обмежено право ФГ «Криничне» на доступ до суду, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, та допущено порушення положень господарського процесуального кодексу щодо належного повідомлення учасників спору про дату, час і місце розгляду справи.

102. Неповідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного суду, відповідно до положень п.5 ч.1 ст.310 ГПК України.

103. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним судом положень ст.ст. 610 612 614 617 Цивільного кодексу України.

104. Відповідно до частини 1,2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

105. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

106. Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

107. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).

108. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

109. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

110. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

111. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

112. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

113. Суд апеляційної інстанції розглядаючи спір у справі та покладаючи на відповідача відповідальність у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, щодо своєчасної поставки товару, належним чином не з`ясував всіх обставин у справі та не оцінив усіх доводів та доказів наданих сторонами справи.

114. Так, апеляційний суд розглядаючи справу, прийняв до уваги лист Українського гідрометеорологічного центру від 04.10.2021 про надання експертної оцінки впливу погодних умов на вирощування соняшнику у Білоукраїнському, Старобільському та Новопсковському районах Луганської області, в період з травня по вересень 2020 року, поданий позивачем у справі, в якому зазначено, що засуха могла призвести до погіршення стану посівів, засихання листків, рослин та зменшення урожаю соняшнику, особливо посіяного у пізні строки. Проте, зважаючи на ту обставину, що у травні та червні засухи ще не було, ранні посіви могли сформувати нормальний урожай.

115. З урахуванням інформації, зазначеної у листі від 04.10.2021, апеляційний суд зробив висновок, що низька врожайність насіння соняшника на підприємстві в 2020 році є виною підприємства відповідача, отже, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між врожайністю і погодними умовами у Луганській області.

116. Водночас, апеляційний суд не врахував інформації, викладеної у довідці Луганського обласного центру з гідрометеорології від 08.11.2021 № 9911-1-1331/9911 032, яку надано суду відповідачем, про те, що поблизу населених пунктів с. Новолимарівка Старобільського району та усього Міловського району Луганської області в середині липня й майже до кінця жовтня тривав бездощовий період, опади, які випали, були неефективними та не впливали на покращення стану рослин. Почалася повітряна та ґрунтова посуха. На кінець цвітіння соняшника в більшості районів Луганської області метровий шар ґрунту був сухий зовсім. Опади протягом місяця носили локальний характер. Впродовж серпня переважав підвищений фон температури з короткими періодами похолодання, ефективних опадів не було. Вересень був найбільш посушливим за всі роки спостережень, опадів впродовж місяця не було. Умови, які склалися в період цвітіння соняшника (липень-серпень) були несприятливі для формування врожаю соняшника в 2020 році в Міловському районі через тривалу посуху. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в більшості відповідав критерію «надзвичайно посушливий». Також спостерігався тривалий період з температурою повітря вище +30 С, що могло спричинити неповне запилення насіння соняшника, а низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи у період наливу насіння могли призвести до критичного зменшення врожаю та знизити технічні характеристики насіння.

117. Тобто, у вказаній довідці від 08.11.2021 зазначено висновки протилежні висновкам листа від 04.10.2021, щодо можливості впливу погодних умов на врожайність, поблизу населених пунктів с. Новолимарівка Старобільського району та усього Міловського району Луганської області, в середині липня й майже до кінця жовтня. Однак, довідці від 08.11.2021, апеляційним судом не надавалась належна правова оцінка, що призвело до порушення принципу змагальності.

118. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач звертався до відповідача з вимогою у семиденний строк, з моменту отримання цієї претензії, сплатити суму штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого товару, що складає 3 322 404, 00 грн.

119. Умовами укладеного сторонами договору передбачалось, в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі іншому від передбаченому п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару (п. 8.2 договору).

120. Приймаючи рішення про задоволення позову, апеляційним судом не було перевірено правильність розрахунку заявленого штрафу та відповідність його умовам договору.

121. Тоді як, за змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

122. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

123. Не надавши оцінки всім доказам у справі апеляційний суд припустився порушення основних принципів господарського судочинства, визначених положеннями ст. 2 ГПК України.

124. Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

125. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

126. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

127. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

128. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

129. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

130. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

131. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Однак, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

132. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

133. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. (такий правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

134. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

135. Водночас, з огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

136. Задовольняючи позов апеляційним судом не було враховано вищезазначених принципів цивільного судочинства та правових висновків щодо застосування вищезазначених положень. До того ж на такі порушення норм матеріального права вказував скаржник у касаційній скарзі та зазначав про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 03.07.2019 у справі № 917/91/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 щодо стягнення штрафу.

137. Судом апеляційної інстанції не враховано, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Отже, у суду наявні можливості, визначені як процесуальним законодавством, так і положеннями матеріального законодавства, запобігти перетворенню неустойки, яка має компенсаторний характер, на неустойку яка має каральну санкцію.

138.Тоді як, за змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

139. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

140. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

141. Однак, оскаржувана постанова таким вимогам процесуального закону не відповідає.

142. Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

143. Зважаючи, що апеляційним судом неправильно застосовано положення ст.ст. 610 612 614 617 ЦК України, не враховано правових висновків щодо застосування вказаних положень законодавства, а також, зважаючи на неповідомлення відповідача про розгляд справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, касаційний суд вказує на необхідність скасування постанови апеляційного суду, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

144. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі №925/81/21.

145. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про необхідність скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, то додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі також підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду

146. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

147. У частині 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

148. В силу приписів частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

149. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі постанову, додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до цього суду для продовження розгляду, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 126 129 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фермерського господарства «Криничне» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 913/767/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко